Українські місця в Лівані
Будинок у м. Дур-Шуейр, в якому проживав
Агатангел Кримський
В історії відносин двох країн важливе місце займає постать відомого науковця українського походження з кримськотатарськими коренями (народився у м. Новоград-Волинську), одного із засновників Академії наук України, сходознавця, славіста, історика літератури, письменника, публіциста й перекладача Агатангела Кримського (1871-1942 рр.). У 1896-1898 рр. наш земляк вдосконалював у Лівані свої знання арабської класичної мови і освоював народний ліванський діалект, вивчаючи фольклор і активно спілкуючись з місцевим населенням. Свої враження від перебування в Лівані він зафіксував у численних листах до своїх вчителів і рідних, що проживали в Україні.
В його листах містяться відомості про економічну та соціальну складові життя тогочасного Бейрута та Дгур-Шуейра. Як філолога, А. Кримського також цікавили проблеми суспільного життя. Великий інтерес у нього викликали місцеві звичаї і свята. Український сходознавець надавав великого значення збиранню прислів'їв, точних і влучних назв. Дуже багато захоплюючих слів А. Кримський написав про ліванську природу. Майже п’ять місяців (з 3 липня по 18 жовтня 1897 р.) він перебував у Шуейрі.
Його щоденні спостереження за життям у Лівані, викладені у листах, лягли в основу «Бейрутських оповідань». Перебування у Лівані надихнуло А.Кримського на написання поетичної збірки «Пальмове гілля. Екзотичні поезії». У ній знаходимо не лише оригінальні поезії автора, а й численні спеціально підібрані переклади та переспіви видатних східних поетів зі вступними коментарями.
Понад століття, а точніше 120 років, твори А.Кримського «Бейрутські оповідання» та «Пальмове гілля» чекали на свій переклад арабською. І ось нарешті ліванці отримали змогу прочитати цікаву розповідь про бейрутське життя кінця 19 ст. і насолодитися поезією, на яку надихала земляка ліванська земля. Це сталося завдяки перекладам Імадеддіна Раєфа, які побачили світ у видавництві «Riyad El-Rayyes Books» 2017 та 2019 рр.
22 червня 2019 р. у муніципалітеті міста Дур-Шуейр відбулося відкриття музейної експозиції А. Кримського. На виставці було представлено частину його листів з Лівану до рідних в Україні та фотоматеріали про перебування науковця у цьому місті, які згодом стануть основою для майбутнього музею. Під час цієї події муніципалітету Дур-Шуейра було урочисто передано скульптурну композицію А.Кримського, виконану відомим ліванським майстром П’єром Карамом.
В Дур-Шуейрі зберігся будинок, де проживав А.Кримський. В ньому як і в кінці 19-го століття досі проживати родина Аттаїв
Український парк у Біблосі
У період з 8 по 23 травня 2019 р. у Лівані під патронатом Міністерства культури Лівану та за сприяння Посольства України у Лівані пройшов Фестиваль української культури. В рамках цього масштабного культурного проекту в Біблосі за сприяння муніципалітету міста було урочисто відкрито Український парк зі скульптурою українського митця М. Горлового «Материнство» та пам’ятним знаком українському мандрівникові й письменнику В. Григоровичу-Барському.
Український парк у Баабді
9 березня 2017 р. у Бейруті за ініціативи Посольства України в Лівані та за підтримки муніципалітету Баабди поруч з будинком Посольства урочисто відкрито Український парк. 9 березня 2020р. в парку з нагоди відзначення 206-ої річниці з Дня народження Тараса Шевченка було урочисто відкрито перший елемент скульптурної композиції, присвяченої Кобзареві – кам'яної брили з «Заповітом» арабською мовою у перекладі ліванського письменника М. Нуайме. Невдовзі в парку буде встановлено пам’ятник Т. Шевченку, виготовлений з бронзи ліванським скульптором П.Карамом. Наразі Посольством проводиться робота з організації планування будівельних робіт, озеленення, благоустрою Українського парку.
Українські скульптури в Алей, Біблосі, Амшиті, Зук Мосбехі, Зук Мікаелі, Рашані, Рас Ель Матні
На початку 2000 рр. в Лівані пройшла низка міжнародних скульптурних симпозіумів, в яких взяли участь відомі українські митці. Серед них Михайло Горловий, Микола Білик, Василь Бик. Вони залишили по собі в Лівані багату творчу спадщину. Наразі їхні роботи прикрашають площі та парки у таких міста, як Алей, Біблос, Амшит, Зук Мосбех, Зук Мікаель, Рашана, Рас Ель Матн та ін.
Пам’ятний знак Василю Григоровичу-Барському
Василь Григорович-Барський, відомий український мандрівник, паломник та письменник (1701-1747 рр.) народився в селі Літковичі (нині Літки Броварського району Київської області). Бажаючи вчитися, таємно від батька пішов до ректора Феофана Прокоповича і вступив до Києво-Могилянської академії. У 1723 р. через хворобу був змушений полишити навчання і відправитися на лікування до Львова. Там вступив до класу риторики єзуїтської академії. У 1724 р. рушив у мандри, які тривали 24 роки. Відвідав Пешт, Відень, Барі, Рим, Венецію, Корфу, гору Афон. У 1726 р. дістався до Палестини. Побував у Єрусалимі, на Синайській горі, Кіпрі. Його подорожі включали і ліванський маршрут: Біблійний Сидон, доісторичний Баальбек, гай біблійних кедрів, церква, де зустрічалися Апостоли Петро і Павло, Фінікійський Біблос, стародавній Тріполі, греко-католицькі монастирі у кам’яних скелях, місце, де святий Георгій переміг змія. Зроблені ним описи XVIII століття ліванських міст і монастирів містяться у його книзі «Мандри по Святих місцях Сходу з 1723 по 1747 рік». У травні 2019 р. за сприяння Посольства України у Лівані та муніципалітету Біблоса в Українському сквері в Біблосі встановлено пам'ятний знак на честь видатного українця. Він створений ліванським скульптором П. Карамом у вигляді каменю. Містить висічений арабською мовою опис Біблосу, зроблений В. Григоровичем-Барським. Сквер розташований вздовж старовинної прибережної дороги, яка колись з'єднувала Біблос з Бейрутом та Тріполі. Поруч росте кількасотлітній платан, під тінями якого, цілком вірогідно, відпочивав український мандрівник.
Могила Лідії Липковської у Бейруті
У Бейруті на цвинтарі, який належить церкві Успіння Божої Матері, знаходиться могила відомої оперної співачки українського походження Лідії Липковської (1884-1955 рр.). Вона народилася в с. Бабин, Кельменецького району Чернівецької області, навчалася у Кам’янці-Подільському в Маріїнській жіночій гімназії, де й почалася її співоча кар’єра володарки сріблястого колоратурного сопрано. Потім навчалася у Петербурзькій консерваторії та Мілані. У 1906-1916 рр. гастролювала в містах Західної Європи та Північної Америки. Їй аплодували найпрестижніші театри світу у Мілані, Парижі, Лондоні, Нью-Йорку, Монреалі. Серед усіх найвизначніших арій і партій вона співала також і «Наталку-Полтавку». У 1915-1916 рр. виступала на сцені Київської опери. З 1919 р. жила на Заході – у Франції, США, викладала у Молдові. Останні роки свого життя провела у Бейруті, де викладала в Ліванській академії мистецтв.
Могила Івана Рубинського
На християнському кладовищі церкви Святого Дмитра спочиває відомий інженер-конструктор, математик українського походження Іван Рубинський (1890-1967рр.). Він народився у слободі Маяк, м. Ізюм (Харківської області).
Під час навчання у технічному училищі захопився авіацією (був членом гуртка М. Жуковського), брав участь у будівництві пілотованих апаратів, зокрема, працював над створенням вимірювальних приладів і проведенням експериментальних досліджень. У жовтні 1914 р. І. Рубинський сконструював тренажер для освоєння пілотування літаків. Пізніше вивчав функціональні можливості літаків, застосування на них різноманітного озброєння (наприклад, удосконалив бомбометання).
І.Рубинський працював у різних авіаційних наукових установах, виступив з ініціативою заснування Центрального аерогідродинамічного інституту (ЦАГІ), створеного у 1918 р., та очолив його разом із М. Жуковським і А. Туполєвим. У 1919 р. емігрував до Єгипту, потім переїхав до Сирії. З 1926 р. проживав у Лівані, де викладав у Американському університеті в Бейруті.Наш земляк - автор багатьох інженерних відкриттів у різних галузях, насамперед, в авіації та військовій справі. Серед відзнак вченого - «Орден Кедра» Ліванського уряду, бронзова медаль Міністерства освіти Лівану.
Шкільний спортивний стадіон українського батальйону
на Півдні Лівану
З липня 2000-го по серпень 2006-го 3-й український окремий інженерний батальйон виконував миротворчу місію у складі Тимчасових сил ООН у Лівані (ТСООНЛ — UNIFIL), які були створені Радою Безпеки ООН у березні 1978 р. з метою контролю за виведенням ізраїльських збройних сил з Півдня Лівану і надання допомоги ліванському уряду у відновленні його контролю над цим районом. Основне завдання укрінжбату полягало в проведенні інженерної розвідки місцевості на наявність вибухонебезпечних предметів, оперативному розмінуванні і знищенні виявлених ВНП та боєприпасів, прокладанні проходів у мінних полях, маркуванні шляхів патрулювання та облаштуванні позицій підрозділів ТСООНЛ, а також наданні гуманітарної допомоги місцевому ліванському населенню.
Українськими саперами було перевірено майже 550 тис. кв. м. місцевості, виявлено і знешкоджено 6341 міну та боєприпасів. Медики укрінжбату надали допомогу понад 10 тисячам місцевих мешканців. Крім того, використовуючи спеціальну техніку батальйону, українські військовослужбовці побудували у ліванських селищах низку об’єктів соціальної інфраструктури, зокрема в селищі Кулейлі шкільний стадіон і зрошувальну систему для місцевих аграрників.