“How fragile we are”
1-е питання
Ліван – це країна з великим людським потенціалом, але для його реалізації потрібен мир. 
Одним з стратегічних напрямків найближчих років є здійснення Ліваном політики «відмежування» щодо проблемних питань в сусідніх країнах. Однак останні події в Арсалі ще раз показали, наскільки важко Лівану дистанціюватися від сирійського конфлікту. Я часто згадую слова з пісні Стінга “How fragile we are”, і ці слова влучно характеризують нинішню ситуацію. Конфлікт в Сирії ще довго чинитиме негативний вплив на безпекову ситуацію в Лівані.
Але ця крихкість існує і вздовж Блакитної лінії між Ліваном та Ізраїлем і постійно загрожує дестабілізацією. Тому міжнародне співтовариство має продовжувати надавати сприяння уряду Лівану, у першу чергу у зміцненні збройних сил та облаштуванні біженців на території країни. ТСООНЛ відіграє критичну роль у забезпеченні стабільності в Лівані та регіоні в цілому. У серпні ми чекаємо нелегкий переговорний процес щодо продовження мандату ТСООНЛ. Моя країна готова взяти участь у розробці проекту резолюції РБ ООН про чергове продовження мандату і стати співавтором цього документу, бо на сьогодні альтернативи немає. Ми в Україні ще добре пам’ятаємо наслідки попередніх воєн. У 2001-2006 роках український миротворчий батальйон у складі 650 чоловік допомагав братньому Лівану, і тоді українські сапери знешкодили понад 3 тисячі смертоносних мін, надали медичну допомогу майже 3 тисячам ліванців.
У світі я не знаю країни, де кількість біженців невпинно наближається до кількості корінного населення. Тому вважаю, що світова спільнота тут недооцінює ситуацію і приділяє замало ресурсів для допомоги у забезпеченні палестинських та сирійських біженців у Лівані. Це дуже серйозний фактор зовнішньої напруги, радикалізації і невдоволення серед місцевого населення. Україна тут дуже добре розуміє Ліван, бо у нас у результаті війни на Донбасі, яка фактично є російською агресією, ми маємо майже 2 мільйони біженців - внутрішньо переміщених осіб.
Хотів би відзначити також і великий позитив у подіях останнього часу, і він полягає у тому, що політичні сили нарешті знайшли консенсус, і після виборів президента був перезапущений двигун державної машини.
Тепер ми розуміємо, що головний пріоритет для ліванців – це забезпечення демократичного проведення парламентських виборів і, що також важливо, з належним представленням жінок серед кандидатів.
2-е питання
Щодо Сирії, то тут я налаштований не дуже оптимістично. На жаль, після останнього липневого раунду міжсирійських переговорів в Женеві складається враження, що вони приносять все менше результатів. Можна говорити навіть про спробу мінімізувати значення саме женевського формату з появою інших майданчиків. Все менше шансів на внутрішньополітичний сирійський діалог, на політичне врегулювання та формування перехідної влади, і все більше шансів для “врегулювання з позиції сили”.
Тому політичне врегулювання конфлікту в Сирії у ближчій та середньостроковій перспективі залишається малоймовірним. 
Проблисками “світла в кінці тунелю” я бачу підсумки зустрічей щодо сирійського врегулювання двох нових президентів США та Франції, які вказують на активізацію провідними міжнародними акторами пошуку спільних підходів для врегулювання конфлікту в Сирії. І характерним елементом цього пошуку є усвідомлення всіма гравцями необхідності об’єднання зусиль у боротьбі з тероризмом.
Ми розглядаємо події в Сирії також через призму російської агресії в Україні. Росія у сирійському конфлікті намагається набрати “політичної ваги” з метою уникнути відповідальності за анексію Криму і війну на Донбасі, відволікти увагу від її військової присутності на Донбасі. І в Україні, і в Сирії дуже багато подібного: частина бойовиків, які воювали в Україні, зараз перебуває у Сирії. Росія використовує також український Крим як військову базу для перекидування озброєнь у Сирію. 
3-є питання
Україна і Ліван мають подібну історію, подібні проблеми у відносинах з сусідами. Це також країни, у якій цінують свободу і демократію. У своїй історії Ліван часто була притулком для тих, хто боровся за свободу. У нас дуже подібне бачення майбутнього демократичного розвитку наших країн. 
Нас також об’єднує цікава співпраця у галузі освіти. Понад 11 тисяч ліванських студентів навчалися в Україні, і це наша політична і економічна підтримка. До цього треба додати величезну кількість українсько-ліванських сімей, тобто ми маємо тісні родинні взаємини.
Цей рік особливий у наших взаєминах – ми відзначаємо 25-річчя встановлення дипломатичних зв’язків між Україною і Ліваном, і на відзначення цієї дати ми плануємо у листопаді-грудні провести Фестиваль української культури. У його рамках також відбудеться 2 Фестиваль українського кіно. Вперше ми будемо мати український день і окремий український стенд на Бейрутській книжковій ярмарці у грудні в Б’єлі. І символічно, що саме цього року ми заклали Український парк у Баабді.
Щодо наших економічних взаємин, то цього року ми маємо значний ріст торгівлі між нашими країнами, обсяги якої у першій половині цього року збільшилися майже на 50 відсотків. 
25-27 грудня відбудеться українсько-ліванський бізнес форум, який має на меті дати новий імпульс нашим економічним взаєминам. Крім презентації українських аграрних виробників, виробників металу, енергетичних компаній, ми також хочемо запропонувати нашим ліванським колегам презентувати виробників вина та оливкової олії.
Ще трохи емоцій. Цього літа ліванські діти відпочивали в Україні – в таборі “Артек”. Після анексії Криму цей всесвітньовідомий дитячий табір ми перенесли з Ялти в Буковель – перлину українських Карпат. Дітям сподобалося у Карпатах, які чимось нагадують і ліванські гори. Такий відпочинок тепер стане традиційним.

Газета Аннагар,