Неофіційний переклад
Газета «Джамхурія»
9 лютого 2017 року
Посол України говорить газеті «Джамхурія»: « Ми не хвилюємося через Трампа».
Росія після Алеппо вдарила по Авдіївці
Коли Посол України Ігор Осташ купляв в Канаді гітару, тамтешні ліванці порадили йому купити гітару з кедру. І.Осташ не очікував на той час, що країна кедрів стане його наступним дипломатичним призначенням після закінчення місії у Канаді. І хоча дипломат і академічний науковець, який знається у мистецтві та мовах, виглядає спокійним, за цим спокоєм зберігається сум через свою Батьківщину, яка живе в трагічній облозі з квітня 2014 року. Та він сподівається, що ця трагедія закінчиться поверненням Криму до України та прийняттям новою американською адміністрацією такого підходу, який вирішить проблему України і Сирії, де «Росія веде гібридну війну - воює найманцями, “без своїх військових».
Канада для посла була великою і дуже холодною країною. Натомість Ліван є маленькою, але теплою. Проте на Ліван не можна дивитися з точки зору її кордонів з півночі на південь та зі сходу на захід. тому що його вирізняє проекція в глибину історії і культури до часів фінікійців.
Посол України бачить багато спільного між ліванцями та українцями.
І.Осташ, який був депутатом в Українському парламенті і Головою Комітету у закордонних справах, говорить у приватному інтерв’ю газеті «Джамхурія» у приміщенні Посольства України в Ал’ярзі: «Я зустрічав багато ліванців у Монреалі, мої ліванські друзі у Квебеці радили купляти гітару з кедру, а я на той час ще не знав, що моїм наступним призначенням дипломатичної роботи буде країна кедру. Після мого прибуття в листопаді минулого року в Ліван я здійснив свою першу поїздку до найвищої у Лівані вершини (3088 м), де підняв прапор моєї країни». Посол України продовжує жартуючи: «З моїм приїздом до Лівану відразу вирішилася криза президентського вакууму». І зараз, після того, як він сприйняв для себе роботу в Лівані як виклик, він відчуває, що Ліван – це його країна завдяки багатьом спільним характеристикам між українцями та ліванцями: «вони відверті, гостинні, а що стосується ліванських мезе, то в Україні ми маємо також більше двадцяти видів закусок, і крім того, всі в Україні прагнуть бути лідерами, так само як і ліванці.
Посол України, який говорить майже десятьма мовами, включно арабською, посміхається від щирого серця, коли зустрічає ліванців і запитує їх арабською мовою – «Як Ваші справи?», а вони відповідають французькою «Добре».
Він вважає, що арабська мова є цікавою, що взагалі мови є ключем культури, і на його думку, знання мов визначає культурне багатство людини.
І.Осташ вважає, що «ліванці, як українці ставлять свободу на перше місце, революція кедрів у Лівані 2005 року дуже схожа на Помаранчеву революцію в Україні 2004 року, у нас ті ж самі проблеми з точки зору територіальної цілісності, оскільки Україна не може контролювати свої кордони, як і Ліван, а ситуація в Криму і на Донбасі на Сході країни дуже трагічна».
Варто зазначити, що Ліван і Україна святкують у грудні 25-ту річницю встановлення двосторонніх дипвідносин. З нагоди цієї дати у Бейруті, Сідоні та Тріполі відбудеться українсько – ліванський бізнес-форум, на який приїдуть українські бізнес-компанії. Наразі існує близько шестидесяти компаній з ліванськими інвестиціями – це проекти не лише в сільському господарстві, але і в галузі нерухомості та технологій.
І.Осташ говорить: «Цей рік є особливий, тому що у листопаді і грудні запросимо в Ліван багато українських делегацій для участі у Українському культурному фестивалі.
Ліванці мають навички подорожувати і вести торгівлю з епохи фінікійців. Ліван і Україна є природнми партнерами, і між ними існує високий рівень довіри, торгівля між двома країнами зросла у 2016 році майже на п’ятнадцять відсотків, Ліван імпортувє олію, зернові та хімічні продукти. Близько 8000 ліванців навчалися в Україні. Він зазначає, що офіційно в Лівані проживають близько п’ять тисяч українських громадян, але оскільки кожна родина має дітей, цифри можуть бути вдвічі більші.
Він продовжує з ентузіазмом: «Відчуваю енергію цих молодих людей , які навчалися в Україні і яких я постійно зустрічаю. Коли відвідував виставу «Шовковий шлях», то я дізнався, що серед танцюристів в трупі Театру Каракалли є сімнадцять українців, а коли мене запросили на тиждень моди в Бейруті, то я був здивований тим, що 90 відсотків моделей це - українки».
Пристрасть І.Осташа до музики та мистецтва дуже яскраво спостерігається у його захопленні театром Каракали, він планує запросити в Ліван українську співачку Джамалу, яка виграла Євробачення з піснею “1944”, в якій говориться про депортацію Сталіним кримсько-татарського народу до Узбекистану та Казахстану та інших республік. Він висловлює свій сум з приводу того, що зараз Україна стикається з випробуваннями, які вже були 1944 р.
Проблеми міграції спільні
Навіть в міграційній кризі Україна розуміє, що відчуває Ліван. Але Україна не може допомагати у великому масштабі, тому що зайнята вирішенням багатьох нагальних питань. Найближчим часом І.Осташ має намір здійснити візит до школи сирійських біженців в Бекаа. Через факт існування 1.8 мільйона внутрішньо перміщених осіб ми не можемо багато зробити для Лівану.
Ми постійно нагадуємо, що з початку конфлікту з квітня 2014 року Україна має 10 тисяч загиблих та 25 тис поранених.
І.Осташ зазначає: » Ми не очікували такого нападу в 21 сторіччі, але ми вистояли як ліванці, Російська агресія змусила залишити домівки близько 2 млн. осіб в Україні, на окупованих територіях Донбасу перебувають 40000 осіб незаконних збройних угруповань, в т.ч. 5 тис. військових регулярної російської армії, вони розмістили там велику кількість зброї та техніки, в т.ч. 700 танків, 1300 одиниць бронетехніки та 760 артилерійських установок».
Минулого тижня, а саме з 29 січня в Авдіівці вбито 18 українських військових та 3 цивільних, поранено 109 осіб.
Незаконні збройні формування здійснили 7048 реактивних обстрілів по позиціяя української армії та цивільних будинках. Обстріли в бік Авдіївки здійснювалися з зон біля шкіл і лікарень Донецька. І.Осташ послався на твіт німецького журналіста, який опублікував на Твітері дві фотографії дітей для порівняння Алеппо і Авдіївки.
Посол говорить, що « ці дві ситуації взаємопов’язані, коли Росія була в Алеппо, у неї не було часу на Україну. Сьогодні після руйнування Алеппо почали агресію в Авдіївці. Це є показом сили для просування і обговорення різних тем з США і ЄС з позиції сили, а не дипломатії. 27 березня 2014 року Генасамблея ООН прийняла Резолюцію 68/262, яка підтвердила територіальну цілісність України, а 19 грудня 2016 року Генасамблея ООН прийняла рішення з приводу ситуації прав людини в АРК та Севастополі, визначивши Росію державою окупантом, а Крим і Севастополь тимчасово окупованою територією та вимагаючи скасування звинувачувальних рішень в екстремізмі проти Меджлісу кримських татар.
Відсутність довіри до Росії
Посол України виступив категорично проти звинувачень МЗС Росії, що саме Україна спланувала останні події в Авдіївці між київськими солдатами та сепаратистами, лояльними до Росії з метою поставити українське питання в міжнародний порядок денний.
І далі говорить: «Під час нашого головування у РБ ООН в лютому ми внесли на обговорення українське питання, Росія звинувачує нас, але докази відсутні, ніхто не може довіряти Росії», повторюючи слова Британського посла в ООН про те, що “слова Росії не співпадають з її діями”.
І додає: « Один із чільників сепаратистів Ігор Гіркін, який живе сьогодні в Москві, особисто відзначив у своєму пості у соцмережах, що хоча російських солдат офіційно в Сирії немає, є так звані приватні кампанії найманців, які підписують контракти, і у випадку загибелі тіло загиблого спалюють і не повертають до дому. Те ж саме відбувається в Україні, вони ховають інформацію про загиблих солдат»
Гібридна війна
На думку І.Осташа, світ перебуває в процесі третьої світової війни нового типу – гібридної війни, коли воюють з використанням таких найманців, що видно в Сирії та Україні».
Цікаво, що Осташ не хвилюється з приводу обрання Президентом США Трампа, який можливо може зіграти в інтересах Росії за рахунок України.
Він говорить: «європейці сказали, що вони не будуть знімати санкції з Росії, Трамп лише почав свою діяльність у владі, і зараз ще рано визначати його позицію щодо української питання, рішення ще не було прийнято». Але Посла радує позиція нового Посла США в ООН Ніккі Хейлі, яка зайняла позицію Києвапро те, що Крим є частиною України.
Він говорить: «Трамп - в процесі прийняття рішення щодо України, і я не так сильно турбуюсь, оскільки республіканці складають значну політичну силу в підтримку України, більше, ніж демократи, хоча у них існують розбіжності, але крок за кроком положення речей буде змінюватися».
Осташ категорично спростовує твердження Росії, що українська революція є американською и фінансувалася американцями.
Він говорить: « на Майдан вийшло два мільйона людей, то ж як можнаговорити, що їм платили за те, щоб вийти на протест. Хоча політично Америка і Європа підтримували нас, але це була наша внутрішня справа, і це була чисто українська революція.
Незважаючи на те, що вже пройшло три роки з часу окупації Криму Путіним та приєднання його до Росії, український посол висловив переконання, що півострів буде повернуто, і висловив жаль у зв’язку з долею та теперішнім положенням кримських татар.
Він говорить: «Путін заявив, що кримське питання закрите, але для нас це не так. До 1954 року Крим був частиною України, усі життєво необхідні речі - електроенергія, вода надходили з України, ми заплатили за будівництво і розвиток, оскільки Крим був бідним і нагадував пустелю. У відповідності до міжнародних конвенцій та двосторонніх угод Росія також була гарантом територіальної цілісності, і за Будапештським меморандумом 1994 року ми вирішили відмовиться від ядерного арсеналу та віддати його Росії за умови, що нашу безпеку будуть гарантувати США, Франція, Китай і Росія».
Він висловлює стурбованість, що «Росія розмістила в Криму шість ядерних боєголовок, звинувативши її у перетворенні найбільш відомих туристичних курортів на військову базу, де знаходяться ракетні системи С300 та інше озброєння».
Сирійська «Geneva»
Він говорить: «Коли ми дивимося на Алеппо, який пережив різні епохи римлян, візантійців та інших, то ми бачимо, що сталося зараз.
Місто зазнало реального нападу за підтримки росіян, які воювали з сирійською опозицією, а не з тероризмом».
Посол бачить, що Женевський формат є найкращим шляхом для врегулювання сирійської кризи. Він говорить: «Ми не знаємо чи буде тривати угода про припинення вогню, яку було досягнуто в Астані, оскільки ситуація і надалі залишається хиткою. Очевидно, що рішення буде прийматися в Женеві 20 лютого, якщо США будуть готові до цього, і це буде краще для Сирії.
Він продовжує: «Якщо подивитися, то для Близького Сходу немає кінцевого рішення, нема кінцевого рецепта для Сирії і, адміністрації Трампа необхідно певний час для прийняття рішення».
На завершення І.Осташ, який продовжує свою роботу з запалом, каже, що коли йому було п’ять років, його запитали, ким він хоче стати в майбутньому, його відповідь була – дипломатом, так і вийшло. Року, який він провів у Гарварді в Америці було достатньо, щоб він залишив своє академічне життя і став на шлях політичної і дипломатичної роботи.
http://www.aljoumhouria.com/news/index/350898